Зима 2009 - початок зльоту "В гостях у Night Birds". Так зима і це не жарт. Для нас все почалось вже тоді. До Sada, Poula, Павліка (всіх імен зараз не згадаю) прийшов лист з пропозицією взяти участь у ролі спонсора в цьому заході, він показав цей лист мені, мовляв, глянь шо там, бо мені не до цього і шо там вони хочуть розберись. Все б нічого: я б почитала, покивала у відповідь і на тому б, мабуть, все скінчилось - і не тому, шо ми жлоби і байдужі, а тому, шо ми (наша справа) дуже молоді і ще самі двома крилами махаємо через раз, а через раз одним. Та коли я подивилась підпис, у грудях все защемило, згадались роки молодії (не так молоді, як зелені), літні дискотеки, музика через город, вся та тусня, навколо якої, здавалось, оберталась вся планета: нафарбуєшся тінями Ruby Rose, набризкаєшся дезіком L'amour і летиш як метелик на дискотеку "райдуга", бо там всі будуть до тебе посміхатись, запрошувати по чуть-чуть, ді-джей знайомий - пустить так, пацики з Москви запросять на пляж, місцеві покатають на пиріжку, велосипеді і Яві. То все моя особиста лірика, але від того звичайного на перший погляд листа, запахло щастям, щирим і справжнім, якого вже ніколи не буде, але дають шанс ще раз до нього доторкнутись.
Зразу вирішила, шо поїдем, як вирішу обов'язково. Зв'язалась з ними і закрутилось: і гостинці для дітей одразу самі знайшлись, і призи на конкурси. Виїхали ми з Києва пізно, десь о пів на дванадцяту насилу добрались до місця, але як тільки доїхали, куди та втома і поділась. Приємно, коли тебе зустрічають як друга, якого вчора ніби тільки бачив і нікуди ти ніби на роки не пропадав, і ніби ні разу не погладшав ніхто з нас.
Багацько, як і на кожному зльоті, розцяцькованих мотоциклів, товстих зарослих обтатуйованих байкерів, їхніх (трохи худіших) дівчат, які в шкіряних ліфчиках і шортах показували все, шо за роки "надбали". І я не проти цього, краса - вона у кожного свого своя, головне, шоб комфортно. А там було так: було просто, зручно, цікаво і весело. Все змішалось: красунчики на спортах (може вони і не красунчики - під шоломом не видно, але загальних вигляд мене завжди приголомшує), відчайдухи на конях радянської епохи, серйозні чуваки на чоперах, мотороліки, місцеві діти на велосипедах. Це було прекрасно, коли кожен відчув себе приналежним до чогось одного великого і важливого, шо він не один, шо всі - сила.
Чомусь закарбувались окремі образи, про які хочеться написати.
ТАМАДА: дивний мужчина в розквіті сил з дитячим ентузіазмом, нескінченною енергією і здатність заспокоїти кожного. Блукав зранку в самій футболці і плавках, вдень гасав на мотороліку, ввечері приймав гостей і вів концерти. Класно, коли людину не поглинає з головою побут і вона завжди юна. Так тримати.
ЮРА (юрист): доброзичливий, спокійний. Розповідав всілякі цікаві штуки. Проникливі темні очі і дуже знайоме обличчя (так і не згадала досі).
ЧУВАК В КОЗАЦЬКОМУ КОСТЮМІ НА ЖОВТОМУ ТРИЦИКЛІ: він був просто бомбовський, хочеться шоб таких було побільше. Він був яскравий як герой комікса і позитивний, як здоровенний знак плюс в книжці по алгебрі. А жовто-блактний прапор, який струменів на фоні зеленого колосистого моря? Серце заходилось при спогляданні. Дякую тобі чуваче, ти був там зе бест.
КІБЕЦЬ: знайшов під маленькою грушкою великий ящик оковитої.
ПАШКА І ЯРІК: божевільні ентузіасти з мотопсіхозу : в білих футболках з салатовим мотоциклістом на спинах і великим бажанням перемогти на змаганні в Іспанії з мотофрістайлу великого Тревіса.
ЮРА КОВБОЙ: колись я його знала просто сусідом, який на своїй Україні підвозив мене з сестрою з тієї самої дискотеки "райдуга". А тепер - президент клубу. Не знаю, як вже там так сталось, але круть.
ВАЛЕРА (Віkе): був у салатовій жилетці з світловіддзеркалюючими смужками на білому мотоциклі, через шо був схожий на закордонного поліцейського. Цікавий добродушний хлопець.
ГІМЛІ НА МОЦІ З БАКОМ ДИСКОТЕКА: так ми його назвали, бо в нього бак був обклеєний дзеркальцями як куля на дискотеці. Мотик дуже ефектний, але ніколи б не подумала, шо кермує ним саме такий чувак. Дуже, дуже, сподобався.
ГРИЦЬ: багато про нього чула, але чомусь, раніше не доводилось бачити (хоча потім виявилось, шо він і чувак з "диваків" - це один і той же чувак). Чула лише пісню "Водка", виявилось, шо в нього всі пісні класні. Я їх скачала (немає сили чекати виходу ліцензійного альбому, пробачте) і слухаю другий день поспіль без упину. Мабуть, вони мені подовжуюсь те бажане і забуте відчуття щастя, за що окреме дякую.
ВЕСЬ ЛЮД: був позитивний, яскравий, веселий.
Шо зрештою хочу сказати: все таки ці збіговиська повинні бути і ми повинні на них їздити, бо вони згуртовують всіх в одне ціле і вже не здається, шо ти один такий і шо навколо самі тіпочки, а шо є ше на планеті люди. З ними варто зустрічатись, варто знайомитись, бо це надає особливого сенсу нашому не особливому простому як двері життю.
