В чорній-чорній квартирі, по чорній-чорній підлозі на чорних-чорних лапах ходить чорний-чорний кіт… Колись він був, так би мовити Гендальф білий, та настав судний день і кіт весь почорнів від голови до подушечок на лапах.
Так починається ця історія, хоча насправді, це вже її фінал. І це не якась дитяча страшилка, яку переповідають дітлахи в піонерських таборах з острахом під ковдрою, це реалії мого життя. Такою я побачила квартиру з подряпаним котом, але все ж донедавна білим лінолеумом після того, як мій хлопець (на форумах читаємо спортсмен-новатор) прошипував кросову гуму в домашніх умовах. І шоб ви розуміли, інструкцію, вириту на дні інтернету я сама ж йому і дала в руки.
Спочатку декілька годин він радісно обговорював з мото-друганами по телефону і асі, як це все буде відбуватись, потім цілий день ганяв у пошуках якихось дюбелів, розраховував скільки кілограмів знадобиться, купував їх у магазині, потім міняв на інший розмір. Свердлив дірочки у колесі, заселяв туди дюбелі - все йшло мирно, доки ми не дістались пункту, в якому сказано, шо з допомогою електрозварювального приладу потрібно все це закріпити. Тут історія набуває небувалого розмаху і кольору. Не бачила як саме відбувався цей процес, та можу "описати остатки былой роскоши", так і проситься на язика Лесь: "…запльована підлога, лікарі, від шприця гематома і - могила…". Підлога в коридорі просмалена до бетону, на кухні - чорна, аж вилискує на сонечку, яке злякано заглядає через почорнілі штори, у ванні чорна дірка на шпалерах і…, ой лишенько, по хаті линдає чорнопике створіння, яке в кращі часи свого життя іменувалось ніжно - Пушинка. Пізніше, я вже помітила, шо воно позалишало відбитки своїх чорних лап на простирадлі, столі і підвіконні, мимохідь пригадався древній фільм "Смугастий рейс".
Побачивши все це, я обережно поцікавилась, коли буде прибраний гармидер і стерті звідусіль чорні лапи, та у відповідь почула лише незрозуміле скигління із ліжка. На ньому лежав не колись милий симпатичний хлопець, а справжній вождь червоношкірих з червоною як жарина із печі харею і заплющеними опухлими очима. Бідолашний від іскор наловив зайців і непорушно лежав.
Того вечора я лягла спати, а наступного ранку ми (особливо важко це далось моєму мотоциклісту) продерли очі і попрямували випробовувати новоспечену зимову гуму. Сонце того ранку було таке яскраве, шо і здоровій людині сліпило очі, а тій, у якої вони по вінця повні зайців і поготів. Та ніщо не може стати на шляху до успіху, обпечене обличчя було прикрашене моїми бордовими окулярами зі стразіками і вперед!
А шо з того всього вийшло можна подивись по зсилках на відомому всім нам сайті:
П.С. А сліди героїчного вчинку юного техніка таки довелося прибрати мені, бо в іншому разі ми, мабуть, досі й самі почорніли від тої кіптяви. Пройшло вже два тижні і з'явилась надія на світле майбутнє - по хаті бродить вже Гендальф сірий.
